П’єса — це твір, призначений для постановки на сцені. Зміст п’єси передається за допомогою розмов персонажів — дійових осіб. Примітки автора щодо їхньої зовнішності й поведінки, а також щодо обставин дії подаються в дужках або окремими рядками. Такі примітки називаються ремарками. П’єса, у якій багато казкового, називається п’єсою-казкою. ЛЕСЯ МОВЧУН Леся Мовчун - талановита авторка поезій, п’єс, казок і оповідань для дітей. Задовго до першого класу майбутня письменниця навчилася читати й писати. Відтоді книжки стали її найбільшим захопленням. Мала Леся любила вірші Стельмаха, Павличка, Воронька, гуморески Глазового та Олійника, українські казки й казки народів світу, оповідання Нестайка та Носова. ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ За мотивами англійської народної казки (Уривок) ДІЙОВІ ОСОБИ: Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чарівниця, Фея 1, Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї. Сцена 1 Онук. Діду, а можна послухати казку? Дозволь! Казкар. Що ж, розповім. Жив на світі Король. Донечку мав — яснооку Джоан. Врода її непідвладна словам! Тільки ж ото, як на світі ведеться, ниточка щастя то в’ється, то рветься. Вмерла у них Королева-матуся. Рік у скорботі минув. — Оженюся! — вирішив мудрий Король. І в покої Інша дружина ввійшла із дочкою. Юну принцесу всі звали Ніколь. Донькою визнав її сам Король! Онук. Мачуха теж полюбила Джоан? Казкар (хитаючи головою). Кинула погляд — і тісно бровам стало на хмурім обличчі її. Розпочалась колотнеча в сім’ї. Тільки Джоан і Ніколь, дві сестри, раді життю, мов привабливій грі. Ділять турботи і сум — до кінця. (Гладить по голові Онука і зітхає). Буде печальною казка оця. • Спробуй передбачити, як розвиватимуться події в дідусевій казці. • Прочитай переказ опущеної частини п’єси і порівняй його зі своїм варіантом розвитку подій. На прохання мачухи зла чарівниця зачаклувала Джоан. Обличчя дівчини перетворилося на телячу мордочку. Ніколь, щоб урятувати Джоан, пішла з нею до іншого царства. А там захворів син Короля. Сестри пообіцяли вилікувати його. Казкар. Ось уже й ніч. А що темна й глибока! Сестри вартують і сплять упівока. Десь о дванадцятій Принц таємничо встав. Як сновида з поблідлим обличчям, вийшов з палацу — принцеси за ним. Лісом ідуть — непроглядно-густим. Принц у печеру заходить, а з неї Ельфи летять і випурхують Феї. Сцена 7 Е л ь ф и і Ф е ї оточують П р и н ц а веселим і гомінким натовпом. Е л ь ф и і Ф е ї. Нум веселитись! Танцюй до знемоги! З радістю в танець ведуть тебе ноги! Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і причаюються в темному куточку. Фея 1. Подружко, знаєш мою таємницю? (Шепоче щось на вухо Феї 2). Фея 2. Ну і хитренька! Дай цмокну у щічку! Принц бідолашний вже з нами довіку? Фея 1 (показує яблуко). Ще таємницю відкрию велику: тільки відкусить він яблуко це — стане рум’яним у нього лице, погляд — блискучим, а розум бадьорим. путь на цей бал не згадає ніколи! Фея 2 (показує лорнет1). Маю і я, мила Феє, секрет: десь є на світі Джоан чи Джанет — мусить обличчя своє затуляти, бо голова в неї, наче в теляти. Чари знімає цей срібний лорнет — хай лиш торкнеться до нього Джанет. 1 Лорнет - окуляри в оправі з ручкою. Джоан (тихо). Як же у Фей відібрати оте? Ніколь (тихо). Біля печери ліщина росте. Вийдемо, люба, горішків нарвати. Джоан (лукаво). Вміємо трохи і ми хитрувати! Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в печері, і ті котяться під ноги Феї 1 і Феї 2. Обидві Феї, намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають з рук яблуко і лорнет. Джоан і Ніколь піднімають чарівні предмети і тікають з печери. Казкар (добродушно сміється). Кмітливі принцеси горішків нарвали. Таку веремію1 зчинили на балі! Фея 1. Дивися: горіхи! Лови, піднімай! У мене — дві жмені. Фея 2. А в мене нема... Казкар. Покинули Феї скарби чарівні. Ніколь (радісно). Це яблуко — Принцу. Джоан (підхоплює). А лорнет — то мені! З Джоан і з Принца спадають чари. Казкар. Сивий Король вранці думав, що сниться брязкіт, і гамір, і сміх у світлиці. Радість була невимовна й велика! Принц усміхався. Джоан гарнолика — поруч з Ніколь, мов ясний промінець. 1 Веремія - тут: метушня. Онук. Діду, дідусю! Оце вже кінець? Казкар. Так, мій онучку! Онук. Шкода! Дуже мало. Казкар. Казка в житті довго-довго тривала. Принц одружився з Джоан. А Ніколь взяв за дружину могутній Король.
Автор
1/--страниц